Покликання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
29.04.2026
Тема уроку: Умовні літерно-цифрові позначення.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
29.04.2026
Тема уроку: Умовні графічні позначення на принципових електричних схемах.
Для зручності користування та читання схем установлено загальні правила і вимоги до їх виконання. Відповідно до державних стандартів на кожний виріб розробляються певні види та типи схем. Комплект схем, що розробляються, визначається особливостями виробу. Їх кількість на виріб має бути мінімальною, але в сукупності вони мають містити відомості в обсязі, достатньому для проектування, виготовлення , настроювання, регулювання, експлуатації та ремонту виробу.
Під час виконання схем будь-яких видів для позначення елементів застосовують умовні графічні позначення (УГП), встановлені стандартами ЄСКД. Використання на схемах тих або інших УГП визначається правилами виконання відповідних типів типів схем. Виконуючі електричні схеми, розрізи не застосовують, а використовують тільки зовнішні окреслення, УГП та прямокутники.
Умовні графічні позначення не відображають дійсні розміри позначення елементів, а лише визначають їх вид. Одним і тим самим символом або знаком можна позначати один і той самий електричний апарат незалежно від його розмірів. Наприклад, електричний двигун у кілька ватів або кіловатів позначається однаковим символом. Тому схеми, як правило, виконують без додержання масштабу, причому в них дійсне просторове розташування складових частин виробів або не враховують взагалі, або враховують наближено. На схемах у масштабі виконуються резистори, конденсатори, діоди та інші елементи.
Крім стандартних УГП на схемах допускається застосовувати позначення, побудовані на основі стандартизованих, а також нестандартизованих позначень. Перші два види позначень на схемах не пояснюють. Не стандартизовані позначення на схемах обов’язково пояснюють.
Допускається виконувати схеми в межах спрощеного контуру конструкції виробу. В цьому разі умовні контури виконують суцільними тонкими лініями.
Креслячи окремі УГП і самі схеми, керуються вказівками, викладеними в темі «Умовні графічні позначення на принципових електричних схемах».
Загальні підходи при виконанні схем. Починаючи креслити ту чи іншу електричну схему, вибирають формат паперу, який залежить від розмірів і складності схеми. Потім детально вивчають виріб, схему якого треба накреслити. Вивчивши його, на полі схеми розмішують окремі її елементи, керуючись при цьому їх УГП.
Графіка схем має бути гранично простою і не утрудняти їх розуміння. Схеми виконують якомога компактніше, але без утрати ясності та простоти їх читання. Всі написи, а також літерні та цифрові позначення на схемах виконують креслярським шрифтом.
Елементи схем попередньо зображують тонкими, ледве помітними лініями. Перевіривши правильність їх креслення, починають зображувати лінії електричного зв’язку. Перевіривши правильність всієї схеми, її обводять, а потім роблять усі написи.
На схемах допускається помішати різні технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі відомості вказують або біля УГП, або на вільному місці схеми.
Між схемами одного комплекту документації має бути встановлений однозначний зв’язок, який забезпечив би можливість відшукання одних і тих самих елементів, пристроїв, зв’язків або з’єднань на всіх схемах даного комплекту.
Електричні схеми бувають прості та складні. Вони відрізняються між собою тільки більшою або меншою кількістю УГП елементів, що входять до складу схеми.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Для зручності користування та читання схем установлено загальні правила і вимоги до їх виконання. Відповідно до державних стандартів на кожний виріб розробляються певні види та типи схем. Комплект схем, що розробляються, визначається особливостями виробу. Їх кількість на виріб має бути мінімальною, але в сукупності вони мають містити відомості в обсязі, достатньому для проектування, виготовлення , настроювання, регулювання, експлуатації та ремонту виробу.
Під час виконання схем будь-яких видів для позначення елементів застосовують умовні графічні позначення (УГП), встановлені стандартами ЄСКД. Використання на схемах тих або інших УГП визначається правилами виконання відповідних типів типів схем. Виконуючі електричні схеми, розрізи не застосовують, а використовують тільки зовнішні окреслення, УГП та прямокутники.
Умовні графічні позначення не відображають дійсні розміри позначення елементів, а лише визначають їх вид. Одним і тим самим символом або знаком можна позначати один і той самий електричний апарат незалежно від його розмірів. Наприклад, електричний двигун у кілька ватів або кіловатів позначається однаковим символом. Тому схеми, як правило, виконують без додержання масштабу, причому в них дійсне просторове розташування складових частин виробів або не враховують взагалі, або враховують наближено. На схемах у масштабі виконуються резистори, конденсатори, діоди та інші елементи.
Крім стандартних УГП на схемах допускається застосовувати позначення, побудовані на основі стандартизованих, а також нестандартизованих позначень. Перші два види позначень на схемах не пояснюють. Не стандартизовані позначення на схемах обов’язково пояснюють.
Допускається виконувати схеми в межах спрощеного контуру конструкції виробу. В цьому разі умовні контури виконують суцільними тонкими лініями.
Креслячи окремі УГП і самі схеми, керуються вказівками, викладеними в темі «Умовні графічні позначення на принципових електричних схемах».
Загальні підходи при виконанні схем. Починаючи креслити ту чи іншу електричну схему, вибирають формат паперу, який залежить від розмірів і складності схеми. Потім детально вивчають виріб, схему якого треба накреслити. Вивчивши його, на полі схеми розмішують окремі її елементи, керуючись при цьому їх УГП.
Графіка схем має бути гранично простою і не утрудняти їх розуміння. Схеми виконують якомога компактніше, але без утрати ясності та простоти їх читання. Всі написи, а також літерні та цифрові позначення на схемах виконують креслярським шрифтом.
Елементи схем попередньо зображують тонкими, ледве помітними лініями. Перевіривши правильність їх креслення, починають зображувати лінії електричного зв’язку. Перевіривши правильність всієї схеми, її обводять, а потім роблять усі написи.
На схемах допускається помішати різні технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі відомості вказують або біля УГП, або на вільному місці схеми.
Між схемами одного комплекту документації має бути встановлений однозначний зв’язок, який забезпечив би можливість відшукання одних і тих самих елементів, пристроїв, зв’язків або з’єднань на всіх схемах даного комплекту.
Електричні схеми бувають прості та складні. Вони відрізняються між собою тільки більшою або меншою кількістю УГП елементів, що входять до складу схеми.
15.04.2026
Тема уроку: Гідравлічні та пневматичні схеми, їх призначення.
Принципова гідравлічна схема — це технічний документ, інформація якого представлена у вигляді умовних графічних зображень чи позначень про будову виробу, його складові частини та взаємозв'язки між ними.
Рис.1 Принципова гідравлічна схема гідроприводу (код Г3)
Гідравлічні та пневматичні схеми в залежності від основного призначення діляться на наступні типи:
- структурні;
- принципові;
- з'єднань.
Структурні гідравлічні (пневматичні) схеми
Елементи і пристрої зображують на структурній схемі у вигляді прямокутників, усередині яких вписані найменування їх функціональної частини. Згідно ГОСТу 2.721-68 всі елементи зв'язані між собою лініями взаємозв'язку (суцільні основні лінії), якими прийнято вказувати напрям потоків робочого середовища. Графічна побудова схеми надає якомога наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. В разі наявності на схемі великого числа функціональних частин допускається замість найменувань, типів і позначень проставляти порядкові номери справа від зображення або над ним ( як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо ). Найменування, типи і позначення зрештою вказують у таблиці, яка розміщається на полі схеми. Цей вид схем позначається у шифрі основного напису символами Г1 ( П1 - для пневматичних).
Принципові гідравлічні (пневматичні) схеми
Принципова схема містить всі гідравлічні (пневматичні) елементи або пристрої необхідні для того, щоб здійснювати і контролювати у виробі задані гідравлічні (пневматичні) процеси, і всі гідравлічні (пневматичні) зв'язки між ними. В такому випадку використовують графічні умовні позначки:
- для гідроакумуляторів, кондиціонерів, баків та інших елементів мереж згідно ГОСТу 2.780-68;
- для апаратури керування згідно ГОСТу 2.781-96;
- для насосів та двигунів згідно ГОСТу 2.782-96;
- для пневмо- гідрокомунікацій (гідроліній) згідно ГОСТу 2.784-96.
Зауважимо, що елемент повинен мати свою позиційну позначку, яка складається з літерного позначення і порядкового номера. Літерне позначення – це скорочене найменування елемента, складене з його початкових або характерних букв, наприклад: клапан — К, дросель — ДР. Порядкові номери елементів (пристроїв) слід присвоювати, починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі присвоєно однакову літерну позиційну позначку, наприклад: Р1, Р2, Р3 і т.д., К1, К2, К3 і т.д.
Літерні позиційні позначення основних елементів виглядають так:
- Пристрій (загальна позначка) — А
- Гідроакумулятор (пневмоакумулятор) — АК
- Апарат теплообмінний — AT
- Гідробак — Б
- Вологовіддільник — ВД
- Вентиль — ВН
- Гідровитискувач — ВТ
- Пневмоглушник — Г
- Гідродвигун (пневмодвигун) поворотний — Д
- Подільник потоку — ДП
- Гідродросель (пневмодросель) — ДР
- Гідрозамок (пневмозамок) — ЗМ
- Гідроклапан (пневмоклапан) — К
- Гідроклапан (пневмоклапан) витримки часу — КВ
- Гідроклапан (пневмоклапан) тиску — КД
- Гідроклапан (пневмоклапан) зворотний — КО
- Гідроклапан (пневмоклапан) запобіжний — КП
- Гідроклапан (пневмоклапан) редукційний — КР
- Компресор — КМ
- Гідромотор (пневмомотор) — М
- Манометр — МН
- Гідродинамічна передача — МП
- Маслорозпилювач — МР
- Олив'ярка — МС
- Гідродинамічна муфта — МФ
- Насос — Н
- Насос аксіально-поршневий — НА
- Насос-мотор — НМ
- Насос пластинчастий — НП
- Насос радіально-поршневий — HP
- Пневмогідроперетворювач — ПГ
- Гідропреретворювач — ПР
- Гідророзподільник — Р
- Реле тиску — РД
- Гідроапарат (пневмоапарат) золотниковий — РЗ
- Гідроапарат (пневмоапарат) клапанний — РК
- Регулятор потоку — РП
- Ресивер — PC
- Сепаратор — С
- Суматор потоків — СП
- Термометр — Т
- Гіродинамічний трансформатор — ТР
- Пристрій випуску повітря — УВ
- Гідропідсилювач — УС
- Фільтр — Ф
- Гідроциліндр (пневмоциліндр) — Ц
Всі елементи, які входять до складу виробу і зображені на схемі,мають бути однозначно визначені на принциповій схемі. Дані про елементи обов'язково заносять в перелік елементів. Зв'язок переліку з умовними графічними позначеннями елементів повинен здійснюватися через позиційні позначки. Перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документу. Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г3 (П3').
Елементи у схемі обов'язково нумерують. Номери розташовують по порядку, починаючи з одиниці, у напрямку потоку рідини або повітря. Приклад нумерації показаний на рис.2.
Рис.2 Нумерація елементів в принциповій схемі
Схеми з'єднань
На схемах з'єднань, крім усіх гідравлічних і пневматичних елементів, показують також трубопроводи та елементи їх з'єднань. При цьому, з'єднання трубопроводів показують у вигляді спрощених зовнішніх обрисів, а самі трубопроводи — суцільними основними лініями.
Схема з'єднання (монтажна) - це схема, що показує з'єднання частин виробу (установки) і визначає трубопроводи, якими здійснюються ці сполучення, а також місця їх приєднання і введення. Деякі умовні графічні позначення для принципових схем наведено в табл.1.
Слід зауважити, що розташування графічних позначень елементів і пристроїв на схемі повинно приблизно відповідати дійсному розміщенню елементів і пристроїв у виробі. На схемі допускається не відображати розташування елементів і пристроїв у виробі, якщо її виконують на декількох аркушах або розміщення елементів і пристроїв на місці експлуатації невідоме.
Біля графічних позначень елементів і пристроїв вказують позиційні позначки, присвоєні їм на принциповій схемі. Біля або всередині графічного позначення пристрою і близько графічного позначення елемента допускається вказувати його найменування та тип і (або) позначення документа, на підставі якого пристрій застосовано, номінальні значення основних параметрів (тиск, подача, витрата і т.п.).
Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г4 (П4).
Рис.3 Нумерації ліній зв'язку
Принципова гідравлічна схема — це технічний документ, інформація якого представлена у вигляді умовних графічних зображень чи позначень про будову виробу, його складові частини та взаємозв'язки між ними.
Рис.1 Принципова гідравлічна схема гідроприводу (код Г3)
Гідравлічні та пневматичні схеми в залежності від основного призначення діляться на наступні типи:
- структурні;
- принципові;
- з'єднань.
Структурні гідравлічні (пневматичні) схеми
Елементи і пристрої зображують на структурній схемі у вигляді прямокутників, усередині яких вписані найменування їх функціональної частини. Згідно ГОСТу 2.721-68 всі елементи зв'язані між собою лініями взаємозв'язку (суцільні основні лінії), якими прийнято вказувати напрям потоків робочого середовища. Графічна побудова схеми надає якомога наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. В разі наявності на схемі великого числа функціональних частин допускається замість найменувань, типів і позначень проставляти порядкові номери справа від зображення або над ним ( як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо ). Найменування, типи і позначення зрештою вказують у таблиці, яка розміщається на полі схеми. Цей вид схем позначається у шифрі основного напису символами Г1 ( П1 - для пневматичних).
Принципові гідравлічні (пневматичні) схеми
Принципова схема містить всі гідравлічні (пневматичні) елементи або пристрої необхідні для того, щоб здійснювати і контролювати у виробі задані гідравлічні (пневматичні) процеси, і всі гідравлічні (пневматичні) зв'язки між ними. В такому випадку використовують графічні умовні позначки:
- для гідроакумуляторів, кондиціонерів, баків та інших елементів мереж згідно ГОСТу 2.780-68;
- для апаратури керування згідно ГОСТу 2.781-96;
- для насосів та двигунів згідно ГОСТу 2.782-96;
- для пневмо- гідрокомунікацій (гідроліній) згідно ГОСТу 2.784-96.
Зауважимо, що елемент повинен мати свою позиційну позначку, яка складається з літерного позначення і порядкового номера. Літерне позначення – це скорочене найменування елемента, складене з його початкових або характерних букв, наприклад: клапан — К, дросель — ДР. Порядкові номери елементів (пристроїв) слід присвоювати, починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі присвоєно однакову літерну позиційну позначку, наприклад: Р1, Р2, Р3 і т.д., К1, К2, К3 і т.д.
Літерні позиційні позначення основних елементів виглядають так:
- Пристрій (загальна позначка) — А
- Гідроакумулятор (пневмоакумулятор) — АК
- Апарат теплообмінний — AT
- Гідробак — Б
- Вологовіддільник — ВД
- Вентиль — ВН
- Гідровитискувач — ВТ
- Пневмоглушник — Г
- Гідродвигун (пневмодвигун) поворотний — Д
- Подільник потоку — ДП
- Гідродросель (пневмодросель) — ДР
- Гідрозамок (пневмозамок) — ЗМ
- Гідроклапан (пневмоклапан) — К
- Гідроклапан (пневмоклапан) витримки часу — КВ
- Гідроклапан (пневмоклапан) тиску — КД
- Гідроклапан (пневмоклапан) зворотний — КО
- Гідроклапан (пневмоклапан) запобіжний — КП
- Гідроклапан (пневмоклапан) редукційний — КР
- Компресор — КМ
- Гідромотор (пневмомотор) — М
- Манометр — МН
- Гідродинамічна передача — МП
- Маслорозпилювач — МР
- Олив'ярка — МС
- Гідродинамічна муфта — МФ
- Насос — Н
- Насос аксіально-поршневий — НА
- Насос-мотор — НМ
- Насос пластинчастий — НП
- Насос радіально-поршневий — HP
- Пневмогідроперетворювач — ПГ
- Гідропреретворювач — ПР
- Гідророзподільник — Р
- Реле тиску — РД
- Гідроапарат (пневмоапарат) золотниковий — РЗ
- Гідроапарат (пневмоапарат) клапанний — РК
- Регулятор потоку — РП
- Ресивер — PC
- Сепаратор — С
- Суматор потоків — СП
- Термометр — Т
- Гіродинамічний трансформатор — ТР
- Пристрій випуску повітря — УВ
- Гідропідсилювач — УС
- Фільтр — Ф
- Гідроциліндр (пневмоциліндр) — Ц
Всі елементи, які входять до складу виробу і зображені на схемі,мають бути однозначно визначені на принциповій схемі. Дані про елементи обов'язково заносять в перелік елементів. Зв'язок переліку з умовними графічними позначеннями елементів повинен здійснюватися через позиційні позначки. Перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документу. Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г3 (П3').
Елементи у схемі обов'язково нумерують. Номери розташовують по порядку, починаючи з одиниці, у напрямку потоку рідини або повітря. Приклад нумерації показаний на рис.2.
Рис.2 Нумерація елементів в принциповій схемі
Схеми з'єднань
На схемах з'єднань, крім усіх гідравлічних і пневматичних елементів, показують також трубопроводи та елементи їх з'єднань. При цьому, з'єднання трубопроводів показують у вигляді спрощених зовнішніх обрисів, а самі трубопроводи — суцільними основними лініями.
Схема з'єднання (монтажна) - це схема, що показує з'єднання частин виробу (установки) і визначає трубопроводи, якими здійснюються ці сполучення, а також місця їх приєднання і введення. Деякі умовні графічні позначення для принципових схем наведено в табл.1.
Слід зауважити, що розташування графічних позначень елементів і пристроїв на схемі повинно приблизно відповідати дійсному розміщенню елементів і пристроїв у виробі. На схемі допускається не відображати розташування елементів і пристроїв у виробі, якщо її виконують на декількох аркушах або розміщення елементів і пристроїв на місці експлуатації невідоме.
Біля графічних позначень елементів і пристроїв вказують позиційні позначки, присвоєні їм на принциповій схемі. Біля або всередині графічного позначення пристрою і близько графічного позначення елемента допускається вказувати його найменування та тип і (або) позначення документа, на підставі якого пристрій застосовано, номінальні значення основних параметрів (тиск, подача, витрата і т.п.).
Ці схеми позначаються у шифрі основного напису символами Г4 (П4).
Рис.3 Нумерації ліній зв'язку
Законспектувати. Вивчити матеріал.
27.03.2026
Тема уроку: Деталювання
Щоб зробити виріб, який складається з кількох деталей, спочатку треба виготовити ці деталі. Для виготовлення деталей потрібні їх креслення. Креслення окремих деталей, з яких складається виріб, виконують за його складальним кресленням.
Процес виконання деталей за складальним кресленням виробу називають деталюванням.
Перед початком деталювання слід прочитати складальне креслення. Це дає змогу визначити будову виробу, взаємодію його складових частин і їх призначення. Сам процес деталювання передбачає умовне розчленування виробу на окремі деталі і виконання креслення кожної з них. За цими кресленнями виготовляють деталі і потім з них складають вироби.
Послідовність деталювання
Щоб полегшити деталювання, його потрібно виконувати у певній послідовності. Рекомендується такий порядок деталювання складального креслення:
1. Читання складального креслення виробу в розглянутій раніше послідовності. Вивчення його будови. Головну увагу звертають на форму деталей, їх призначення і взаємодію.
2. Уявне розчленування виробу на окремі деталі, з яких він складається.
3. Визначення деталей, креслення яких треба виконати (згадайте, які деталі не підлягають деталюванню). Починають деталювання з простих за формою деталей. Уявне видалення цих деталей полегшує визначення форми складніших.
4. Визначення необхідних зображень, потрібних для креслення кожної деталі. Кількість зображень повинна бути мінімальною, але достатньою для повного вивчення форми і розмірів деталі. Кількість і склад зображень на кресленні деталі можуть не відповідати зображенням складального креслення.
5. Вибір масштабу зображень. Під час деталювання не обов’язково дотримуватись однакового масштабу для всіх деталей. Невеликі деталі, особливо складної форми, зображують у більшому масштабі.
6. Компоновка і послідовна побудова зображення. На кресленнях деталей зображують і ті елементи, які на складальному кресленні не показують або показують спрощено (наприклад, фаски).
7. Нанесення розмірів. їх вимірюють на зображеннях складального креслення з урахуванням масштабу. Ті розміри конструктивних елементів, які відсутні на складальному кресленні, визначають з довідників. Для спряжуваних поверхонь (тобто поверхонь, які взаємодіють між собою) погоджують розміри.
Кожну деталь креслять на окремому аркуші. На кресленнях виконують основний напис. Дані для основного напису (назву деталі, матеріал тощо) беруть із специфікації складального креслення.
Підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення ст. 481-494
27.03.2026
Тема уроку: Кінематичні схеми
Кінематична схема — зображення, яке пояснює принцип дії механізму, що передає рух (коробки зміни швидкостей металорізального верстата чи автомобіля, механізму повороту крана, редуктора лебідки, стрічкопротяжного механізму в магнітофоні). За кінематичною схемою можна визначити послідовність передавання руху від його джерела (найчастіше це двигун) до робочого органу (шпиндель верстата, барабан лебідки).
Кінематичні схеми.
Кінематичні схеми.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
15.01.2026
Тема уроку: Читання і виконання розрізів і перерізів.
Виконати ступінчастий розріз деталі на форматі А4
Розріз – це зображення предмета, уявно розрізаного січною площиною.
Прості розрізи:
Вертикальний розріз
Горизонтальний розріз
Похилий розріз
Місцевий розріз
Складні розрізи:
Ступінчастий розріз
Ламаний розріз
Розріз ст. 147-170. 143
завдання для ступінчастого розрізу ст. 163
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Звіт про виконання завдань надсилати на поштову скриньку: navchannabpl@ukr.net
вказавши: прізвище, ім’я, номер групи.
Звіт про виконання завдань надсилати на поштову скриньку: navchannabpl@ukr.net
15.01.2026
Тема уроку: Робочі креслення деталей.
Робочі креслення деталей
Нанесення розмірів і граничних відхилень.
Розміри на робочих кресленнях умовно поділяють на три групи:
а) габаритні розміри, тобто найбільші розміри довжини, висоти, ширини(або товщини чи діаметра);
б) розміри поверхонь геометричних тіл, що утворюють форму деталі;
в) розміри поверхонь конструктивних елементів деталі;
Технологічною базою називають поверхню, відносно якої здійснюється вимірювання розмірів у процесі виготовлення деталі.
Підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення ст. 210-242
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Звіт про виконання завдань надсилати на поштову скриньку: navchannabpl@ukr.net
вказавши: прізвище, ім’я, номер групи.
Звіт про виконання завдань надсилати на поштову скриньку: navchannabpl@ukr.net