Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
18.03.2025
Тема уроку: Умовне позначення на гідравлічних та пневматичних схемах.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
18.03.2025
Тема уроку: Читання гідравлічних та пневматичних схем.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
28.02.2025
Тема уроку: Гідравлічні та пневматичні схеми, їх призначення.
Принципова гідравлічна схема — це технічний документ, інформація якого
представлена у вигляді умовних графічних зображень чи позначень про будову
виробу, його складові частини та взаємозв'язки між ними.
Рис.1 Принципова гідравлічна схема гідроприводу (код
Г3)
Гідравлічні та пневматичні схеми в залежності від основного призначення
діляться на наступні типи:
- структурні;
- принципові;
- з'єднань.
Структурні
гідравлічні (пневматичні) схеми
Елементи і пристрої зображують на структурній схемі у
вигляді прямокутників, усередині яких вписані найменування їх функціональної
частини. Згідно ГОСТу 2.721-68 всі елементи зв'язані між собою лініями
взаємозв'язку (суцільні основні лінії), якими прийнято вказувати напрям потоків
робочого середовища. Графічна побудова схеми надає якомога наочне уявлення про
послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. В разі наявності на
схемі великого числа функціональних частин допускається замість найменувань,
типів і позначень проставляти порядкові номери справа від зображення або над
ним ( як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо ). Найменування, типи і
позначення зрештою вказують у таблиці, яка розміщається на полі схеми. Цей вид
схем позначається у шифрі основного напису символами Г1 ( П1 - для
пневматичних).
Принципові
гідравлічні (пневматичні) схеми
Принципова схема містить всі гідравлічні (пневматичні)
елементи або пристрої необхідні для того, щоб здійснювати і контролювати у
виробі задані гідравлічні (пневматичні) процеси, і всі гідравлічні
(пневматичні) зв'язки між ними. В такому випадку використовують графічні умовні
позначки:
- для
гідроакумуляторів, кондиціонерів, баків та інших елементів мереж згідно
ГОСТу 2.780-68;
- для апаратури
керування згідно ГОСТу 2.781-96;
- для насосів та
двигунів згідно ГОСТу 2.782-96;
- для пневмо-
гідрокомунікацій (гідроліній) згідно ГОСТу 2.784-96.
Зауважимо, що елемент повинен мати свою позиційну позначку, яка складається з
літерного позначення і порядкового номера. Літерне позначення – це скорочене найменування
елемента, складене з його початкових або характерних букв, наприклад: клапан —
К, дросель — ДР. Порядкові номери елементів (пристроїв) слід присвоювати,
починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі
присвоєно однакову літерну позиційну позначку, наприклад: Р1, Р2, Р3 і т.д.,
К1, К2, К3 і т.д.
Літерні
позиційні позначення основних елементів виглядають так:
- Пристрій (загальна
позначка) — А
- Гідроакумулятор
(пневмоакумулятор) — АК
- Апарат теплообмінний
— AT
- Гідробак — Б
- Вологовіддільник —
ВД
- Вентиль — ВН
- Гідровитискувач — ВТ
- Пневмоглушник — Г
- Гідродвигун
(пневмодвигун) поворотний — Д
- Подільник потоку —
ДП
- Гідродросель
(пневмодросель) — ДР
- Гідрозамок
(пневмозамок) — ЗМ
- Гідроклапан
(пневмоклапан) — К
- Гідроклапан
(пневмоклапан) витримки часу — КВ
- Гідроклапан
(пневмоклапан) тиску — КД
- Гідроклапан
(пневмоклапан) зворотний — КО
- Гідроклапан
(пневмоклапан) запобіжний — КП
- Гідроклапан
(пневмоклапан) редукційний — КР
- Компресор — КМ
- Гідромотор
(пневмомотор) — М
- Манометр — МН
- Гідродинамічна
передача — МП
- Маслорозпилювач — МР
- Олив'ярка — МС
- Гідродинамічна муфта
— МФ
- Насос — Н
- Насос
аксіально-поршневий — НА
- Насос-мотор — НМ
- Насос пластинчастий
— НП
- Насос
радіально-поршневий — HP
- Пневмогідроперетворювач
— ПГ
- Гідропреретворювач —
ПР
- Гідророзподільник —
Р
- Реле тиску — РД
- Гідроапарат
(пневмоапарат) золотниковий — РЗ
- Гідроапарат
(пневмоапарат) клапанний — РК
- Регулятор потоку —
РП
- Ресивер — PC
- Сепаратор — С
- Суматор потоків — СП
- Термометр — Т
- Гіродинамічний
трансформатор — ТР
- Пристрій випуску
повітря — УВ
- Гідропідсилювач — УС
- Фільтр — Ф
- Гідроциліндр
(пневмоциліндр) — Ц
Всі елементи, які входять до складу виробу і зображені
на схемі,мають бути однозначно визначені на принциповій схемі. Дані про елементи
обов'язково заносять в перелік елементів. Зв'язок переліку з умовними
графічними позначеннями елементів повинен здійснюватися через позиційні
позначки. Перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми або виконують у
вигляді самостійного документу. Ці схеми позначаються у шифрі основного напису
символами Г3 (П3').
Елементи у схемі обов'язково нумерують. Номери
розташовують по порядку, починаючи з одиниці, у напрямку потоку рідини або
повітря. Приклад нумерації показаний на рис.2.
Рис.2 Нумерація елементів в принциповій схемі
Схеми
з'єднань
На схемах з'єднань, крім усіх гідравлічних і
пневматичних елементів, показують також трубопроводи та елементи їх з'єднань.
При цьому, з'єднання трубопроводів показують у вигляді спрощених зовнішніх
обрисів, а самі трубопроводи — суцільними основними лініями.
Схема з'єднання (монтажна) - це схема, що показує
з'єднання частин виробу (установки) і визначає трубопроводи, якими здійснюються
ці сполучення, а також місця їх приєднання і введення. Деякі умовні графічні
позначення для принципових схем наведено в табл.1.
Слід зауважити, що розташування графічних позначень
елементів і пристроїв на схемі повинно приблизно відповідати дійсному
розміщенню елементів і пристроїв у виробі. На схемі допускається не відображати
розташування елементів і пристроїв у виробі, якщо її виконують на декількох
аркушах або розміщення елементів і пристроїв на місці експлуатації невідоме.
Біля графічних позначень елементів і пристроїв
вказують позиційні позначки, присвоєні їм на принциповій схемі. Біля або
всередині графічного позначення пристрою і близько графічного позначення
елемента допускається вказувати його найменування та тип і (або) позначення
документа, на підставі якого пристрій застосовано, номінальні значення основних
параметрів (тиск, подача, витрата і т.п.).
Ці схеми позначаються у шифрі основного напису
символами Г4 (П4).
Рис.3 Нумерації ліній зв'язку
Принципова гідравлічна схема — це технічний документ, інформація якого
представлена у вигляді умовних графічних зображень чи позначень про будову
виробу, його складові частини та взаємозв'язки між ними.
Рис.1 Принципова гідравлічна схема гідроприводу (код
Г3)
Гідравлічні та пневматичні схеми в залежності від основного призначення
діляться на наступні типи:
- структурні;
- принципові;
- з'єднань.
Структурні
гідравлічні (пневматичні) схеми
Елементи і пристрої зображують на структурній схемі у
вигляді прямокутників, усередині яких вписані найменування їх функціональної
частини. Згідно ГОСТу 2.721-68 всі елементи зв'язані між собою лініями
взаємозв'язку (суцільні основні лінії), якими прийнято вказувати напрям потоків
робочого середовища. Графічна побудова схеми надає якомога наочне уявлення про
послідовність взаємодії функціональних частин у виробі. В разі наявності на
схемі великого числа функціональних частин допускається замість найменувань,
типів і позначень проставляти порядкові номери справа від зображення або над
ним ( як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо ). Найменування, типи і
позначення зрештою вказують у таблиці, яка розміщається на полі схеми. Цей вид
схем позначається у шифрі основного напису символами Г1 ( П1 - для
пневматичних).
Принципові
гідравлічні (пневматичні) схеми
Принципова схема містить всі гідравлічні (пневматичні)
елементи або пристрої необхідні для того, щоб здійснювати і контролювати у
виробі задані гідравлічні (пневматичні) процеси, і всі гідравлічні
(пневматичні) зв'язки між ними. В такому випадку використовують графічні умовні
позначки:
- для
гідроакумуляторів, кондиціонерів, баків та інших елементів мереж згідно
ГОСТу 2.780-68;
- для апаратури
керування згідно ГОСТу 2.781-96;
- для насосів та
двигунів згідно ГОСТу 2.782-96;
- для пневмо-
гідрокомунікацій (гідроліній) згідно ГОСТу 2.784-96.
Зауважимо, що елемент повинен мати свою позиційну позначку, яка складається з
літерного позначення і порядкового номера. Літерне позначення – це скорочене найменування
елемента, складене з його початкових або характерних букв, наприклад: клапан —
К, дросель — ДР. Порядкові номери елементів (пристроїв) слід присвоювати,
починаючи з одиниці, в межах групи елементів (пристроїв), яким на схемі
присвоєно однакову літерну позиційну позначку, наприклад: Р1, Р2, Р3 і т.д.,
К1, К2, К3 і т.д.
Літерні
позиційні позначення основних елементів виглядають так:
- Пристрій (загальна
позначка) — А
- Гідроакумулятор
(пневмоакумулятор) — АК
- Апарат теплообмінний
— AT
- Гідробак — Б
- Вологовіддільник —
ВД
- Вентиль — ВН
- Гідровитискувач — ВТ
- Пневмоглушник — Г
- Гідродвигун
(пневмодвигун) поворотний — Д
- Подільник потоку —
ДП
- Гідродросель
(пневмодросель) — ДР
- Гідрозамок
(пневмозамок) — ЗМ
- Гідроклапан
(пневмоклапан) — К
- Гідроклапан
(пневмоклапан) витримки часу — КВ
- Гідроклапан
(пневмоклапан) тиску — КД
- Гідроклапан
(пневмоклапан) зворотний — КО
- Гідроклапан
(пневмоклапан) запобіжний — КП
- Гідроклапан
(пневмоклапан) редукційний — КР
- Компресор — КМ
- Гідромотор
(пневмомотор) — М
- Манометр — МН
- Гідродинамічна
передача — МП
- Маслорозпилювач — МР
- Олив'ярка — МС
- Гідродинамічна муфта
— МФ
- Насос — Н
- Насос
аксіально-поршневий — НА
- Насос-мотор — НМ
- Насос пластинчастий
— НП
- Насос
радіально-поршневий — HP
- Пневмогідроперетворювач
— ПГ
- Гідропреретворювач —
ПР
- Гідророзподільник —
Р
- Реле тиску — РД
- Гідроапарат
(пневмоапарат) золотниковий — РЗ
- Гідроапарат
(пневмоапарат) клапанний — РК
- Регулятор потоку —
РП
- Ресивер — PC
- Сепаратор — С
- Суматор потоків — СП
- Термометр — Т
- Гіродинамічний
трансформатор — ТР
- Пристрій випуску
повітря — УВ
- Гідропідсилювач — УС
- Фільтр — Ф
- Гідроциліндр
(пневмоциліндр) — Ц
Всі елементи, які входять до складу виробу і зображені
на схемі,мають бути однозначно визначені на принциповій схемі. Дані про елементи
обов'язково заносять в перелік елементів. Зв'язок переліку з умовними
графічними позначеннями елементів повинен здійснюватися через позиційні
позначки. Перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми або виконують у
вигляді самостійного документу. Ці схеми позначаються у шифрі основного напису
символами Г3 (П3').
Елементи у схемі обов'язково нумерують. Номери
розташовують по порядку, починаючи з одиниці, у напрямку потоку рідини або
повітря. Приклад нумерації показаний на рис.2.
Рис.2 Нумерація елементів в принциповій схемі
Схеми
з'єднань
На схемах з'єднань, крім усіх гідравлічних і
пневматичних елементів, показують також трубопроводи та елементи їх з'єднань.
При цьому, з'єднання трубопроводів показують у вигляді спрощених зовнішніх
обрисів, а самі трубопроводи — суцільними основними лініями.
Схема з'єднання (монтажна) - це схема, що показує
з'єднання частин виробу (установки) і визначає трубопроводи, якими здійснюються
ці сполучення, а також місця їх приєднання і введення. Деякі умовні графічні
позначення для принципових схем наведено в табл.1.
Слід зауважити, що розташування графічних позначень
елементів і пристроїв на схемі повинно приблизно відповідати дійсному
розміщенню елементів і пристроїв у виробі. На схемі допускається не відображати
розташування елементів і пристроїв у виробі, якщо її виконують на декількох
аркушах або розміщення елементів і пристроїв на місці експлуатації невідоме.
Біля графічних позначень елементів і пристроїв
вказують позиційні позначки, присвоєні їм на принциповій схемі. Біля або
всередині графічного позначення пристрою і близько графічного позначення
елемента допускається вказувати його найменування та тип і (або) позначення
документа, на підставі якого пристрій застосовано, номінальні значення основних
параметрів (тиск, подача, витрата і т.п.).
Ці схеми позначаються у шифрі основного напису
символами Г4 (П4).
Рис.3 Нумерації ліній зв'язку
Законспектувати. Вивчити матеріал.
28.02.2025
Тема уроку: Умовне позначення на гідравлічних та пневматичних схемах.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
27.02.2025
Тема уроку: Умовне позначення на електричних схемах.
Для зручності користування та
читання схем установлено загальні правила і вимоги до їх виконання. Відповідно
до державних стандартів на кожний виріб розробляються певні види та типи схем.
Комплект схем, що розробляються, визначається особливостями виробу. Їх
кількість на виріб має бути мінімальною, але в сукупності вони мають містити
відомості в обсязі, достатньому для проектування, виготовлення , настроювання,
регулювання, експлуатації та ремонту виробу.
Під час виконання схем будь-яких
видів для позначення елементів застосовують умовні графічні позначення (УГП),
встановлені стандартами ЄСКД. Використання на схемах тих або інших УГП визначається
правилами виконання відповідних типів типів схем. Виконуючі електричні схеми,
розрізи не застосовують, а використовують тільки зовнішні окреслення, УГП та
прямокутники.
Умовні графічні позначення не відображають дійсні розміри позначення
елементів, а лише визначають їх вид. Одним і тим самим символом або знаком
можна позначати один і той самий електричний апарат незалежно від його
розмірів. Наприклад, електричний двигун у кілька ватів або кіловатів
позначається однаковим символом. Тому схеми, як правило, виконують без
додержання масштабу, причому в них дійсне просторове розташування складових
частин виробів або не враховують взагалі, або враховують наближено. На схемах у
масштабі виконуються резистори, конденсатори, діоди та інші елементи.
Крім стандартних УГП на схемах
допускається застосовувати позначення, побудовані на основі стандартизованих, а
також нестандартизованих позначень. Перші два види позначень на схемах не
пояснюють. Не стандартизовані позначення на схемах обов’язково пояснюють.
Допускається виконувати схеми в
межах спрощеного контуру конструкції виробу. В цьому разі умовні контури
виконують суцільними тонкими лініями.
Креслячи окремі УГП і самі схеми,
керуються вказівками, викладеними в темі «Умовні графічні позначення на
принципових електричних схемах».
Загальні підходи при виконанні схем. Починаючи креслити ту чи
іншу електричну схему, вибирають формат паперу, який залежить від розмірів і
складності схеми. Потім детально вивчають виріб, схему якого треба накреслити. Вивчивши
його, на полі схеми розмішують окремі її елементи, керуючись при цьому їх УГП.
Графіка схем має бути гранично простою і не утрудняти їх розуміння.
Схеми виконують якомога компактніше, але без утрати ясності та простоти їх
читання. Всі написи, а також літерні та цифрові позначення на схемах виконують
креслярським шрифтом.
Елементи схем попередньо
зображують тонкими, ледве помітними лініями. Перевіривши правильність їх
креслення, починають зображувати лінії електричного зв’язку. Перевіривши
правильність всієї схеми, її обводять, а потім роблять усі написи.
На схемах допускається помішати
різні технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі
відомості вказують або біля УГП, або на вільному місці схеми.
Між схемами одного комплекту документації
має бути встановлений однозначний зв’язок, який забезпечив би можливість
відшукання одних і тих самих елементів, пристроїв, зв’язків або з’єднань на
всіх схемах даного комплекту.
Електричні схеми бувають прості та складні. Вони відрізняються між собою тільки більшою або меншою
кількістю УГП елементів, що входять до складу схеми.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Для зручності користування та
читання схем установлено загальні правила і вимоги до їх виконання. Відповідно
до державних стандартів на кожний виріб розробляються певні види та типи схем.
Комплект схем, що розробляються, визначається особливостями виробу. Їх
кількість на виріб має бути мінімальною, але в сукупності вони мають містити
відомості в обсязі, достатньому для проектування, виготовлення , настроювання,
регулювання, експлуатації та ремонту виробу.
Під час виконання схем будь-яких
видів для позначення елементів застосовують умовні графічні позначення (УГП),
встановлені стандартами ЄСКД. Використання на схемах тих або інших УГП визначається
правилами виконання відповідних типів типів схем. Виконуючі електричні схеми,
розрізи не застосовують, а використовують тільки зовнішні окреслення, УГП та
прямокутники.
Умовні графічні позначення не відображають дійсні розміри позначення
елементів, а лише визначають їх вид. Одним і тим самим символом або знаком
можна позначати один і той самий електричний апарат незалежно від його
розмірів. Наприклад, електричний двигун у кілька ватів або кіловатів
позначається однаковим символом. Тому схеми, як правило, виконують без
додержання масштабу, причому в них дійсне просторове розташування складових
частин виробів або не враховують взагалі, або враховують наближено. На схемах у
масштабі виконуються резистори, конденсатори, діоди та інші елементи.
Крім стандартних УГП на схемах
допускається застосовувати позначення, побудовані на основі стандартизованих, а
також нестандартизованих позначень. Перші два види позначень на схемах не
пояснюють. Не стандартизовані позначення на схемах обов’язково пояснюють.
Допускається виконувати схеми в
межах спрощеного контуру конструкції виробу. В цьому разі умовні контури
виконують суцільними тонкими лініями.
Креслячи окремі УГП і самі схеми,
керуються вказівками, викладеними в темі «Умовні графічні позначення на
принципових електричних схемах».
Загальні підходи при виконанні схем. Починаючи креслити ту чи
іншу електричну схему, вибирають формат паперу, який залежить від розмірів і
складності схеми. Потім детально вивчають виріб, схему якого треба накреслити. Вивчивши
його, на полі схеми розмішують окремі її елементи, керуючись при цьому їх УГП.
Графіка схем має бути гранично простою і не утрудняти їх розуміння.
Схеми виконують якомога компактніше, але без утрати ясності та простоти їх
читання. Всі написи, а також літерні та цифрові позначення на схемах виконують
креслярським шрифтом.
Елементи схем попередньо
зображують тонкими, ледве помітними лініями. Перевіривши правильність їх
креслення, починають зображувати лінії електричного зв’язку. Перевіривши
правильність всієї схеми, її обводять, а потім роблять усі написи.
На схемах допускається помішати
різні технічні дані, характер яких визначається призначенням схеми. Такі
відомості вказують або біля УГП, або на вільному місці схеми.
Між схемами одного комплекту документації
має бути встановлений однозначний зв’язок, який забезпечив би можливість
відшукання одних і тих самих елементів, пристроїв, зв’язків або з’єднань на
всіх схемах даного комплекту.
Електричні схеми бувають прості та складні. Вони відрізняються між собою тільки більшою або меншою
кількістю УГП елементів, що входять до складу схеми.
27.02.2025
Тема уроку: Читання електричних схем.
Схема генераторної установки з додатковим випрямлячем.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Схема генераторної установки з додатковим випрямлячем.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
25.02.2025
Тема уроку: Читання кінематичних схем.
Кінематичні схеми.
Кінематичні схеми.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
25.02.2025
Тема уроку: Електричні схеми, їхнє призначення.
Призначення і класифікація схем.
Систему символів застосовують у
багатьох галузях науки, техніки та культури. Наприклад, у музиці за допомогою
можна записувати музику, в хімії за допомогою
певних символів — хімічні елементи і зв'язки між ними, в географії —
населені пункти, дороги і т. д. Проте в радіоелектроніці, електроніці,
обчислювальній техніці умовні графічні позначення (УГП), мабуть, мають
найбільше значення. Так, щоб розібратися в механічній конструкції
вимірювального приладу, досить мати його складальне креслення або креслення в
ізометричній проекції. Виходячи з цього
креслення, можна розібратися в конструкції приладу, але як він
умикається і працює в апаратурі можна зрозуміти тільки, склавши електричну
схему.
Створювалися та шліфувалися УГП і
креслення електричних схем протягом кількох десятків років. За нашого часу це
забезпечено стандартами ЄСКД, а також рекомендаціями міжнародних організацій
ІSО та ІЕС.
Перш ніж розглядати різні види
схем, що застосовуються в електрорадіотехніці, необхідно ознайомитися з деякими
термінами і означеннями, встановленими стандартами, для позначення складових
частин електронних пристроїв та приладів.
Електрична схема — це схема, що містить у
вигляді умовних зображень або позначень електричних складових частин виробу та
зв'язки між ними.
Елемент — складова частина схеми, що
позначає частину виробу, яка не може бути поділена на частини, що мають
самостійне функціональне призначення.
Пристрій — складова частина
схеми, що позначає сукупність елементів, яка відповідає складовим частинам
виробу, що утворюють єдину конструкцію.
Функціональна група — складова частина
схеми, що позначає сукупність елементів, яка відповідає складовим частинам
виробу, що виконують певну функцію, але не утворюють єдину конструкцію.
Функціональна частина — складова частина схеми
певного функціонального призначення, що є елементом або пристроєм схеми,
функціональною групою або функціональним колом.
Функціональне коло — складова частина
схеми, що позначає лінію, канал або тракт певного призначення.
Лінія взаємозв'язку — складова частина
схеми, що позначає за допомогою відрізка лінії зв'язок між складовими частинами
виробу.
Лінія електричного зв'язку — лінія на схемі, що
вказує шлях проходження струму, сигналу та ін.
Об'єкт — умовне найменування виробу,
пристрою, установки, мережі, що застосовується як загальне поняття.
Залежно від призначення (для
загального ознайомлення, визначення розташування елементів і т. д.) схеми
поділяють на типи, об'єднані в чотири групи. Кожному типу присвоюється шифр, що
складається з трьох цифр: перша цифра вказує групу, друга та третя цифри
характеризують тип у групі. Наприклад, 101 — схема структурна (група 1, тип
01).
Схеми групи 1 призначені для загального ознайомлення з
електричними складовими частинами об'єкта і вивчення загальних принципів їх
роботи та взаємозв'язків:
структурна (101) — схема для здобуття загального уявлення про
виріб, його основні функціональні частини, їх призначення і взаємозв'язок, яка
застосовується під час розроблення схем інших типів, а також експлуатації
виробу;
функціональна (102) — схема для пояснення процесів, що
відбуваються у виробі або його функціональних частинах, яка використовується
під час вивчення принципу роботи виробу, монтажу, налагодження, контролю та
ремонту виробу.
Схеми групи 2 призначені для визначення повного складу і
докладного вивчення принципу роботи об'єкта, а також для його розрахунку:
принципова (201) — схема для здобуття детального уявлення про
принцип роботи виробу, визначення повного складу функціональних частин і
зв'язків між ними, яка застосовується під час розроблення конструкторських
документів, монтажу, налагодження, контролю та ремонту виробу;
еквівалентна (202) — схема для аналізу і розрахунку параметрів
(характеристик) функціональних частин виробу або виробу в цілому.
Схеми є основою для розробки
інших конструкторських документів, зокрема креслень, а також схем груп 3 та 4.
Ними користуються під час налагодження, регулювання, контролю, експлуатації і
ремонту виробів.
Схеми групи 3 призначені для подання відомостей про електричні
з'єднання складових частин об'єкта або об'єкта в цілому:
схема з'єднань (301) — схема для здобуття уявлення про види,
методи, засоби та місця з'єднання складових частин виробу, яка застосовується
під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження,
контролю та експлуатації виробу, включаючи його ремонти;
загальна схема (302) — схема для визначення розташування
складових частин комплексу та з'єднання їх між собою на місці експлуатації, яка
використовується під час ознайомлення з комплексом, контролю та експлуатації;
схема підмикання (303) — схема для визначення
зовнішніх приєднань виробу, яка застосовується під час розроблення конструкторських
документів, монтажу, налагодження, контролю та експлуатації виробу, включаючи
його ремонти.
Схеми використовуються під час
розроблення інших конструкторських документів, насамперед креслень, що
визначають прокладання і способи кріплення проводів, джгутів та кабелів в
об'єкті, а також для здійснення приєднань, налагодження, контролю, експлуатації
об'єктів.
Схеми групи 4 призначені для визначення відносного розташування
об'єктів або складових частин об'єкта, а при необхідності також електричних з'єднань
(проводів, джгутів, кабелів):
схема розташування (401) — схема для визначення
відносного розташування складових частин виробу та, при необхідності, зв'язків
між ними, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів,
монтажу, виготовлення та експлуатації виробу;
схема електроустаткування і проводки на планах (402) — схема для
визначення відносного розташування складових частин об'єкта в будівлях та
спорудах;
схема електропостачання і зв'язку (403) — схема для
визначення відносного розташування складових частин об'єкта на місцевості.
Схемами групи 4 користуються під
час розроблення інших конструкторських документів, а також під час виготовлення
та експлуатації об'єктів.
Комбінована схема — це схема, що містить елементи
зв'язки різних видів схем одного типу, які стосуються одного виробу. На схемах
одного типу допускається зображати фрагменти схем інших типів з використанням
відповідних правил виконання схем. У технічно обґрунтованих випадках
допускається суміщати схеми різних типів. Виконання схем має задовольняти
правила стандартів для відповідних типів схем.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Призначення і класифікація схем.
Систему символів застосовують у
багатьох галузях науки, техніки та культури. Наприклад, у музиці за допомогою
можна записувати музику, в хімії за допомогою
певних символів — хімічні елементи і зв'язки між ними, в географії —
населені пункти, дороги і т. д. Проте в радіоелектроніці, електроніці,
обчислювальній техніці умовні графічні позначення (УГП), мабуть, мають
найбільше значення. Так, щоб розібратися в механічній конструкції
вимірювального приладу, досить мати його складальне креслення або креслення в
ізометричній проекції. Виходячи з цього
креслення, можна розібратися в конструкції приладу, але як він
умикається і працює в апаратурі можна зрозуміти тільки, склавши електричну
схему.
Створювалися та шліфувалися УГП і
креслення електричних схем протягом кількох десятків років. За нашого часу це
забезпечено стандартами ЄСКД, а також рекомендаціями міжнародних організацій
ІSО та ІЕС.
Перш ніж розглядати різні види
схем, що застосовуються в електрорадіотехніці, необхідно ознайомитися з деякими
термінами і означеннями, встановленими стандартами, для позначення складових
частин електронних пристроїв та приладів.
Електрична схема — це схема, що містить у
вигляді умовних зображень або позначень електричних складових частин виробу та
зв'язки між ними.
Елемент — складова частина схеми, що
позначає частину виробу, яка не може бути поділена на частини, що мають
самостійне функціональне призначення.
Пристрій — складова частина
схеми, що позначає сукупність елементів, яка відповідає складовим частинам
виробу, що утворюють єдину конструкцію.
Функціональна група — складова частина
схеми, що позначає сукупність елементів, яка відповідає складовим частинам
виробу, що виконують певну функцію, але не утворюють єдину конструкцію.
Функціональна частина — складова частина схеми
певного функціонального призначення, що є елементом або пристроєм схеми,
функціональною групою або функціональним колом.
Функціональне коло — складова частина
схеми, що позначає лінію, канал або тракт певного призначення.
Лінія взаємозв'язку — складова частина
схеми, що позначає за допомогою відрізка лінії зв'язок між складовими частинами
виробу.
Лінія електричного зв'язку — лінія на схемі, що
вказує шлях проходження струму, сигналу та ін.
Об'єкт — умовне найменування виробу,
пристрою, установки, мережі, що застосовується як загальне поняття.
Залежно від призначення (для
загального ознайомлення, визначення розташування елементів і т. д.) схеми
поділяють на типи, об'єднані в чотири групи. Кожному типу присвоюється шифр, що
складається з трьох цифр: перша цифра вказує групу, друга та третя цифри
характеризують тип у групі. Наприклад, 101 — схема структурна (група 1, тип
01).
Схеми групи 1 призначені для загального ознайомлення з
електричними складовими частинами об'єкта і вивчення загальних принципів їх
роботи та взаємозв'язків:
структурна (101) — схема для здобуття загального уявлення про
виріб, його основні функціональні частини, їх призначення і взаємозв'язок, яка
застосовується під час розроблення схем інших типів, а також експлуатації
виробу;
функціональна (102) — схема для пояснення процесів, що
відбуваються у виробі або його функціональних частинах, яка використовується
під час вивчення принципу роботи виробу, монтажу, налагодження, контролю та
ремонту виробу.
Схеми групи 2 призначені для визначення повного складу і
докладного вивчення принципу роботи об'єкта, а також для його розрахунку:
принципова (201) — схема для здобуття детального уявлення про
принцип роботи виробу, визначення повного складу функціональних частин і
зв'язків між ними, яка застосовується під час розроблення конструкторських
документів, монтажу, налагодження, контролю та ремонту виробу;
еквівалентна (202) — схема для аналізу і розрахунку параметрів
(характеристик) функціональних частин виробу або виробу в цілому.
Схеми є основою для розробки
інших конструкторських документів, зокрема креслень, а також схем груп 3 та 4.
Ними користуються під час налагодження, регулювання, контролю, експлуатації і
ремонту виробів.
Схеми групи 3 призначені для подання відомостей про електричні
з'єднання складових частин об'єкта або об'єкта в цілому:
схема з'єднань (301) — схема для здобуття уявлення про види,
методи, засоби та місця з'єднання складових частин виробу, яка застосовується
під час розроблення конструкторських документів, монтажу, налагодження,
контролю та експлуатації виробу, включаючи його ремонти;
загальна схема (302) — схема для визначення розташування
складових частин комплексу та з'єднання їх між собою на місці експлуатації, яка
використовується під час ознайомлення з комплексом, контролю та експлуатації;
схема підмикання (303) — схема для визначення
зовнішніх приєднань виробу, яка застосовується під час розроблення конструкторських
документів, монтажу, налагодження, контролю та експлуатації виробу, включаючи
його ремонти.
Схеми використовуються під час
розроблення інших конструкторських документів, насамперед креслень, що
визначають прокладання і способи кріплення проводів, джгутів та кабелів в
об'єкті, а також для здійснення приєднань, налагодження, контролю, експлуатації
об'єктів.
Схеми групи 4 призначені для визначення відносного розташування
об'єктів або складових частин об'єкта, а при необхідності також електричних з'єднань
(проводів, джгутів, кабелів):
схема розташування (401) — схема для визначення
відносного розташування складових частин виробу та, при необхідності, зв'язків
між ними, яка застосовується під час розроблення конструкторських документів,
монтажу, виготовлення та експлуатації виробу;
схема електроустаткування і проводки на планах (402) — схема для
визначення відносного розташування складових частин об'єкта в будівлях та
спорудах;
схема електропостачання і зв'язку (403) — схема для
визначення відносного розташування складових частин об'єкта на місцевості.
Схемами групи 4 користуються під
час розроблення інших конструкторських документів, а також під час виготовлення
та експлуатації об'єктів.
Комбінована схема — це схема, що містить елементи
зв'язки різних видів схем одного типу, які стосуються одного виробу. На схемах
одного типу допускається зображати фрагменти схем інших типів з використанням
відповідних правил виконання схем. У технічно обґрунтованих випадках
допускається суміщати схеми різних типів. Виконання схем має задовольняти
правила стандартів для відповідних типів схем.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
21.02.2025.
Тема уроку: Кінематичні схеми і їхнє призначення. Умовне позначення на кінематичних схемах.
Кінематична схема — зображення, яке пояснює принцип дії механізму, що передає рух (коробки зміни швидкостей металорізального верстата чи автомобіля, механізму повороту крана, редуктора лебідки, стрічкопротяжного механізму в магнітофоні). За кінематичною схемою можна визначити послідовність передавання руху від його джерела (найчастіше це двигун) до робочого органу (шпиндель верстата, барабан лебідки).
Законспектувати. Вивчити матеріал.
14.02.2025
Тема уроку: Правила читання складальних креслень і схем.
Прочитати складальне креслення – означає зуміти визначити (представити) призначення, принцип складання і розбирання виробу по даному кресленню, а також конструкцію (форму основних поверхонь) його деталей. При цьому необхідно використовувати методику (послідовність читання складальних креслень), яка складається з нижченаведених операцій.
І операція. Визначити, який виріб (його найменування і призначення) зображений на даному складальному кресленні. Найменування виробу дається у відповідній графі основного напису креслення. У загальних рисах воно розкриває і призначення деталі. Крім того, до навчального складального креслення зазвичай додається короткий опис зображеного виробу.
ІІ операція. Ознайомитися із зображеннями складального креслення в цілому, тобто з'ясувати, які види, розрізи, перерізи і виносні елементи є на кресленні і яке призначення кожного з них. Визначити положення січної площини, за допомогою якої виконані розрізи і перерізи, а також напрями, по яких будуються додаткові і місцеві види, якщо такі є на кресленні.
ІІІ операція. З'ясувати пристрій накресленого виробу, тобто з яких основних частин (деталей, складальних одиниць) даний виріб складається, їх взаємне положення, способи з'єднання і призначення кожного з них. Для цього необхідно послідовно розглянути специфікацію складального креслення і зображення відповідних деталей. Наявність у виробі деталей і складальних одиниць, їх найменування, кількість визначаються по специфікації складального креслення, а форма, взаємне розташування і способи з'єднання – по зображеннях з врахуванням написів, що характеризують особливості виробу. Для з'ясування форми деталей необхідно вивчати одночасно всі зображення (види розрізи, перетини), керуючись правилами проекційного зв'язку. Призначення деталей розкривається їх найменуванням, конструкцією, місцем розташування у виробі та іх взаємозв’язком.
ІV операція. З'ясувати принцип роботи виробу (яким чином даний виріб здійснює своє призначення). Для цього необхідно встановити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його роботи, а також зовнішній взаємозв'язок з іншими виробами або вузлами. В першу чергу потрібно звернути увагу на рухливі частини виробу. Зовнішній взаємозв'язок визначають за відповідними даними на кресленні і по опису виробу.
V операція. По кресленню продумати процес складання і розбирання виробу. В результаті проведення цих операцій повинне скластися повне уявлення про призначення та принцип роботи виробу.
Прочитати складальне креслення – означає зуміти визначити (представити) призначення, принцип складання і розбирання виробу по даному кресленню, а також конструкцію (форму основних поверхонь) його деталей. При цьому необхідно використовувати методику (послідовність читання складальних креслень), яка складається з нижченаведених операцій.
І операція. Визначити, який виріб (його найменування і призначення) зображений на даному складальному кресленні. Найменування виробу дається у відповідній графі основного напису креслення. У загальних рисах воно розкриває і призначення деталі. Крім того, до навчального складального креслення зазвичай додається короткий опис зображеного виробу.
ІІ операція. Ознайомитися із зображеннями складального креслення в цілому, тобто з'ясувати, які види, розрізи, перерізи і виносні елементи є на кресленні і яке призначення кожного з них. Визначити положення січної площини, за допомогою якої виконані розрізи і перерізи, а також напрями, по яких будуються додаткові і місцеві види, якщо такі є на кресленні.
ІІІ операція. З'ясувати пристрій накресленого виробу, тобто з яких основних частин (деталей, складальних одиниць) даний виріб складається, їх взаємне положення, способи з'єднання і призначення кожного з них. Для цього необхідно послідовно розглянути специфікацію складального креслення і зображення відповідних деталей. Наявність у виробі деталей і складальних одиниць, їх найменування, кількість визначаються по специфікації складального креслення, а форма, взаємне розташування і способи з'єднання – по зображеннях з врахуванням написів, що характеризують особливості виробу. Для з'ясування форми деталей необхідно вивчати одночасно всі зображення (види розрізи, перетини), керуючись правилами проекційного зв'язку. Призначення деталей розкривається їх найменуванням, конструкцією, місцем розташування у виробі та іх взаємозв’язком.
ІV операція. З'ясувати принцип роботи виробу (яким чином даний виріб здійснює своє призначення). Для цього необхідно встановити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його роботи, а також зовнішній взаємозв'язок з іншими виробами або вузлами. В першу чергу потрібно звернути увагу на рухливі частини виробу. Зовнішній взаємозв'язок визначають за відповідними даними на кресленні і по опису виробу.
V операція. По кресленню продумати процес складання і розбирання виробу. В результаті проведення цих операцій повинне скластися повне уявлення про призначення та принцип роботи виробу.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
22.11.2024
Тема уроку : Роз’ємні з’єднання
Сидоренко В. К. Технічне креслення. ст. .370-394.
Сидоренко В. К. Технічне креслення. ст. .370-394.
14.11.2024
Тема уроку : Передачі зубчасті.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
08.11.2024
Тема уроку : Складальні креслення.
Складальне креслення – це документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю.
Специфікація – це текстовий документ, який визначає склад складальної одиниці.
Читання складальних креслень.
Тема складальні креслення ст.351-366
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
Законспектувати. Вивчити матеріал.
31.10.2024
Тема уроку : Складальні креслення.
Складальне креслення – це документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю.
Специфікація – це текстовий документ, який визначає склад складальної одиниці.
Читання складальних креслень.
Тема складальні креслення ст.351-366
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
Законспектувати. Вивчити матеріал.
17.10.2024
Тема уроку: Ескіз
ескіз ст. 267-273
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
Законспектувати. Вивчити матеріал.
10.10.2024
Тема уроку: Ескіз
ескіз ст. 267-273
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
Законспектувати. Вивчити матеріал.
23.09.2024
Тема уроку: Позначення різьби.
Профіль різьби – контур перерізу різьби в площині, що проходить через її вісь.Кут профілю різьби – кут між бічними сторонами профілю. Кожний тип різьби має свій кут профілю.Крок різьби – відстань Р між сусідніми однойменними бічними сторонами профілю, виміряна паралельно до осі різьби.Зовнішній діаметр різьби – діаметр (d – для болта, D – для гайки) уявного циліндра, описаного навколо вершин зовнішньої різьби або западин внутрішньої різьби.Внутрішній діаметр різьби – діаметр (d1 – для болта, D1 – для гайки) уявного циліндра, вписаного в западини зовнішньої різьби або у вершини внутрішньої різьби.Середній діаметр різьби – діаметр (d2 – для болта, D2 – для гайки) уявного співвісного з різьбою циліндра, який перетинає витки різьби таким чином, щоб ширина виступу різьби дорівнювала ширині її западини (канавки).Позначення на кресленні зовнішньої різьби.
Позначення на кресленні внутрішньої різьби.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
20.09.2024
Тема уроку: Позначення різьби.
Профіль різьби – контур перерізу різьби в площині, що проходить через її вісь.Кут профілю різьби – кут між бічними сторонами профілю. Кожний тип різьби має свій кут профілю.Крок різьби – відстань Р між сусідніми однойменними бічними сторонами профілю, виміряна паралельно до осі різьби.Зовнішній діаметр різьби – діаметр (d – для болта, D – для гайки) уявного циліндра, описаного навколо вершин зовнішньої різьби або западин внутрішньої різьби.Внутрішній діаметр різьби – діаметр (d1 – для болта, D1 – для гайки) уявного циліндра, вписаного в западини зовнішньої різьби або у вершини внутрішньої різьби.Середній діаметр різьби – діаметр (d2 – для болта, D2 – для гайки) уявного співвісного з різьбою циліндра, який перетинає витки різьби таким чином, щоб ширина виступу різьби дорівнювала ширині її западини (канавки).Позначення на кресленні зовнішньої різьби.
Позначення на кресленні внутрішньої різьби.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
06.09.2024
Тема уроку Робочі креслення деталей.
Креслення повинні бути однаково зрозумілі для , тих хто буде користуватись ними. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають державними стандартами.
Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені державними стандартами, є обов’язковими для всіх, хто виконує креслення.
В "Єдину систему конструкторської документації" (ЄСКД) 1980-1981р. Було введено нові стандарти на умовні графічні позначення в електричних схемах з урахуванням рекомендацій "Міжнародної організації із стандартизації" (ISO), "Міжнародної електротехнічної комісії" (IEC) та ін.
"Єдина система конструкторської документації" (ЄСКД) − це комплекс стандартів, що встановлюють для всіх галузей промисловості, наукових установ, та інших організацій єдині правила і положення щодо розроблення, оформлення та обігу конструкторської документації.
Інструменти та приладдя: лінійки, косинці, транспортир, циркуль, готовальня.
Матеріали для креслення: креслярський папір, міліметровий папір, калька.
Олівці тверді − виконання точних креслень (Т, 2Т, 3Т, Н)
м’які − малюнки начерки (М, 2М, 3М, B)
середньої твердості (ТМ, СТ, НВ)
Формати: А0 − 841*1189
А1 − 594*841
А2 − 420*594
А3 − 297*420
А4 − 210*297
А5 − 148*210
Розташування рамки: зліва 20 мм . зверху, знизу і зліва по 5 мм .
Основний напис розташовується на форматі А4 вздовж короткої сторони. На всіх інших (А0, А1, А2, А3) форматах вздовж будь-якої сторони.
Оформлення основного напису підручник «Технічне креслення» автор Сидоренко ст. 208
Шрифти креслення
Креслення повинні бути однаково зрозумілі для , тих хто буде користуватись ними. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають державними стандартами.
Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені державними стандартами, є обов’язковими для всіх, хто виконує креслення.
В "Єдину систему конструкторської документації" (ЄСКД) 1980-1981р. Було введено нові стандарти на умовні графічні позначення в електричних схемах з урахуванням рекомендацій "Міжнародної організації із стандартизації" (ISO), "Міжнародної електротехнічної комісії" (IEC) та ін.
"Єдина система конструкторської документації" (ЄСКД) − це комплекс стандартів, що встановлюють для всіх галузей промисловості, наукових установ, та інших організацій єдині правила і положення щодо розроблення, оформлення та обігу конструкторської документації.
Інструменти та приладдя: лінійки, косинці, транспортир, циркуль, готовальня.
Матеріали для креслення: креслярський папір, міліметровий папір, калька.
Олівці тверді − виконання точних креслень (Т, 2Т, 3Т, Н)
м’які − малюнки начерки (М, 2М, 3М, B)
середньої твердості (ТМ, СТ, НВ)
Формати: А0 − 841*1189
А1 − 594*841
А2 − 420*594
А3 − 297*420
А4 − 210*297
А5 − 148*210
Розташування рамки: зліва
Основний напис розташовується на форматі А4 вздовж короткої сторони. На всіх інших (А0, А1, А2, А3) форматах вздовж будь-якої сторони.
Оформлення основного напису підручник «Технічне креслення» автор Сидоренко ст. 208
Шрифти креслення
Нахил шрифта 75°.
Розміри: 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40 мм.
Ширина великих літер 0,6h або 6 d де h – висота шрифта
d=h/10 де d – десята частина від висоти шрифта.
Літери А, Д, Ж, М, Ф, Х, Ц, Ш, Щ, Ю більші на d або 2d
Г, С, З менші на d
Ширина малих літер 0,5 d або 5 h
а, м, ц, ь мають ширину 6 d
ж, т, ф, ш, щ, ю мають ширину 7 d
з, с мають ширину 4 d
Відстань між літерами в слові складає 2 d.
Відстань між словами 6 d.
Відстань між рядками 17 d або 1,7 h.
Написи на кресленні підручник «Технічне креслення» автор Сидоренко ст. 34-37
Вивчити матеріал. Написати в зошиті літери по алфавіту великі і малі використавши шрифт 10 мм.
Нахил шрифта 75°.
Розміри: 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40 мм.
Ширина великих літер 0,6h або 6 d де h – висота шрифта
d=h/10 де d – десята частина від висоти шрифта.
Літери А, Д, Ж, М, Ф, Х, Ц, Ш, Щ, Ю більші на d або 2d
Г, С, З менші на d
Ширина малих літер 0,5 d або 5 h
а, м, ц, ь мають ширину 6 d
ж, т, ф, ш, щ, ю мають ширину 7 d
з, с мають ширину 4 d
Відстань між літерами в слові складає 2 d.
Відстань між словами 6 d.
Відстань між рядками 17 d або 1,7 h.
Написи на кресленні підручник «Технічне креслення» автор Сидоренко ст. 34-37
Робочі креслення деталей
Нанесення розмірів і граничних відхилень.
Розміри на робочих кресленнях умовно поділяють на три групи:
а) габаритні розміри, тобто найбільші розміри довжини, висоти, ширини(або товщини чи діаметра);
б) розміри поверхонь геометричних тіл, що утворюють форму деталі;
в) розміри поверхонь конструктивних елементів деталі;
Технологічною базою називають поверхню, відносно якої здійснюється вимірювання розмірів у процесі виготовлення деталі.
Підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення ст. 210-242
Посилання на підручник: Сидоренко В.К. Технічне креслення
https://drive.google.com/file/d/1mv6mEiVOdkmNPim8a9M0BXTTXYQZ1cZg/view
Законспектувати. Вивчити матеріал.
