27.02.2026
Тема уроку: Терпкі склади
Терпкі склади
Терпкі склади являють собою тістоподібні речовини, які протягом часу тверднуть. У порівнянні від клеїв ці склади застосовують для кріплення металевої апаратури на ізоляторах, наприклад фланців на прохідних і опорних ізоляторах, для наклейки чавунних шапок на підвісні ізолятори, а також для кріплення в головках підвісних і штирьових ізоляторів металевих стержнів.
Для армування ізоляторів знайшли найбільш застосування цементно-пісчані терпкі склади. Вони складаються з 2-3 частин високоякісного портландцементу (марки 500 або 600) і однієї частини промитого кварцового піску. Для звільнення від різних забруднень і великих частин пісок просівають через сито з 50-60 отворами на квадратний сантиметр, Потім його змішують з портландцементом. В одержану суміш вводять від 15 до 17% води. При цьому з початку в сосуд наливають воду, в яку поступово засипають приготовлену цементно-пісчану суміш, змішують її з водою. Отриманий цементно-пісчаний склад уявляє собою тягучу тістоподібну масу, яка добре заповнює виямки в ізоляторах і в металевій арматурі. Це дає можливість досягнути щільного і міцного з’єднання металевої арматури з керамічним ізолятором. Першопочаткову міцність при кімнатній температурі цементно-пісчаний склад набуває через 4-8 год, в залежності від марки цементу. Чим вища марка цементу, тим швидше протікає період його твердіння.
Повне твердіння цементо-пісчаного складу при кімнатної температурі протікає протягом 12-16 діб.
Для прискорення процесу твердіння цементно- пісчаний склад піддають пропарюванню. Для цього його поміщають в закриті камери, які заповнені водяним паром, температура підтримується на рівні 70-800С. В таких умовах процес твердіння цементно-пісчаного складу закінчується через 16-18 годин. Механічна міцність цементно-пісчаного складу збільшується при його ущільнені вібрацією або іншими способами.
Дати відповіді на запитання:
1. Що розуміють під терміном терпкі склади?
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Терпкі склади являють собою тістоподібні речовини, які протягом часу тверднуть. У порівнянні від клеїв ці склади застосовують для кріплення металевої апаратури на ізоляторах, наприклад фланців на прохідних і опорних ізоляторах, для наклейки чавунних шапок на підвісні ізолятори, а також для кріплення в головках підвісних і штирьових ізоляторів металевих стержнів.
Для армування ізоляторів знайшли найбільш застосування цементно-пісчані терпкі склади. Вони складаються з 2-3 частин високоякісного портландцементу (марки 500 або 600) і однієї частини промитого кварцового піску. Для звільнення від різних забруднень і великих частин пісок просівають через сито з 50-60 отворами на квадратний сантиметр, Потім його змішують з портландцементом. В одержану суміш вводять від 15 до 17% води. При цьому з початку в сосуд наливають воду, в яку поступово засипають приготовлену цементно-пісчану суміш, змішують її з водою. Отриманий цементно-пісчаний склад уявляє собою тягучу тістоподібну масу, яка добре заповнює виямки в ізоляторах і в металевій арматурі. Це дає можливість досягнути щільного і міцного з’єднання металевої арматури з керамічним ізолятором. Першопочаткову міцність при кімнатній температурі цементно-пісчаний склад набуває через 4-8 год, в залежності від марки цементу. Чим вища марка цементу, тим швидше протікає період його твердіння.
Повне твердіння цементо-пісчаного складу при кімнатної температурі протікає протягом 12-16 діб.
Для прискорення процесу твердіння цементно- пісчаний склад піддають пропарюванню. Для цього його поміщають в закриті камери, які заповнені водяним паром, температура підтримується на рівні 70-800С. В таких умовах процес твердіння цементно-пісчаного складу закінчується через 16-18 годин. Механічна міцність цементно-пісчаного складу збільшується при його ущільнені вібрацією або іншими способами.
Дати відповіді на запитання:
1. Що розуміють під терміном терпкі склади?
Законспектувати. Вивчити матеріал.
16.01.2026
Тема уроку: Класифікація матеріалів за магнітними властивостями. Магнітом’які матеріали
Класифікація матеріалів за магнітними властивостями.
Магнітні матеріали мають здатність при внесенні їх у магнітне поле намагнічуватись, а деякі з них зберігають намагніченість і після припинення дії магнітного поля.
З усіх металів магнітними властивостями володіють тільки залізо, нікель та кобальт і їх сплави.
Електроматеріали, які використовуються в техніці з урахуванням їх магнітних властивостей, розподіляють на магнітом’які і магнітотверді. Ці терміни не відносяться до механічних властивостей матеріалу, оскільки деякі механічні тверді матеріали є магнітом’ягкими, а механічно м’які матеріали можуть відноситись до магнітотвердих.
Магнітом’які матеріали.
До магнітом’яких матеріалів в першу чергу відносять листову (кременисту) електротехнічну сталь. Це низько вуглецева сталь (до 0,08% вуглецю), в яку вводять 0,8-4,8% кремнію з метою поліпшення її магнітних властивостей.
Листи кременистої сталі виготовляють прокаткою заготовок в нагрітому чи холодному стані.
До магнітом’яких матеріалів також належать:
1. Технічне чисте залізо, яке називається армко, одержують переплавленням стального брухту в мартенівських або електричних печах. Це пластичний матеріал.
ARMKO – назва американської фірми.
Застосовують в електромашинобудуванні.
2. Альсифери – це спалав алюмінію (5,5%) з кремнієм (9,5%) та залізом (85%).
Альсифери застосовують для виготовлення деталей, які працюють у постійних магнітних полях (екрани, деталі магнітопроводів).
3. Пермалой – це сплав нікелю (до8,3%) з марганцем (до 0,6%) та залізом (решти %).
Застосовують для виготовлення осердь вимірювальних трансформаторів, деталей реле.
Пермалой – від англійського слова: permallou , perm – проникність, allou – сплав.
4. Пермінвар – це сплав нікелю (45%) з залізом (30%) та кобальтом (25%).
Пермінвар – від англійських слів perm – проникність, invar – незмінюючий.
Такій сплав застосовують в радіоапаратурі, приладах, автоматиці та техніки зв’язку.
Дати відповіді на запитання:
1. Як класифікуються магнітні матеріали?
2. Які матеріали мають магнітні властивості?
3. Що називається магнітом’якими матеріалами?
4. Які магнітом’які матеріали ви знаєте?
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Дати відповіді на запитання:
16.02.2026
Тема уроку: Магнітотверді матеріали
Магнітотверді матеріали.
Магнітотверді матеріали застосовують для виготовлення постійних магнітів та інших деталей.У всякого постійного магніту протягом деякого часу зменшується магнітний потік. Це явище називається старінням.
Старіння може бути від вібрації, ударів, різкої зміни температури магніту. Такому магніту ще можливо повернути магнітні властивості наступним намагнічуванням.
Магнітотверді матеріали розподіляють на 3 групи:1. Високовуглецеві сталі, які містять 0,9 – 1,1% вуглецю, це:
- хромисті (1,3 -3,6% хрому);
- вольфрамові (5, -6,5% вольфраму і 0,3 - -,5% хрому);
- кобальтові (5 – 17% кобальту, 1,2 – 1,7% молібдену і 6 – 10% хрому.
Постійні магніти виготовляють із стальних прутків і полос гарячою ковкою або штамповкою. Після механічної обробці їх загартовують, а потім намагнічують.Кращім матеріалом є кобальтові сталі, але вони дорожче хромистих і вольфрамових.
Всі сталі застосовують обмежено – низький рівень магнітних характеристик.
2. Альні, альнісі, альніко і магніко.
Альні – це сплав алюмінію (Ю) (14%) з нікелем (Н) (25%), міддю (Д) (8%) і залізом ( 53%).
Альнісі – це сплав нікелю (33%) з алюмінієм (13-14%) кремнієм (1%) і решта % залізо.
Альніко –це сплав нікелю (17-18%) з алюмінієм (10%), кобальтом (12%), міддю (6%) і решта % залізо.Магніко – це сплав нікелю (11-15%) з алюмінієм (8-10%), кобальтом (20-25%) і решта % залізо.
Постійні магніти з цих сплавів можна отримувати тільки методом лиття з наступним шліфуванням (мають велику твердість і крихкість).
Магніти з цих сплавів не піддаються старінню.
3. Металокерамічні матеріали.
З цих матеріалів виготовляють магніти малих розмірів або складної форми.
Одержують металокерамічні магніти в результаті пресування металевих порошків і спікання при температурі 1100-13000С зі сплавів:
- залізо-нікель-алюміній;
- залізо – нікель - алюміній-кобальт.
Після спікання магніти загартовують з наступним відпуском. Дати відповіді на запитання:
1. Які фактори впливають на старіння постійних магнітів?
2. Які матеріали мають магнітні властивості?
3. Що розуміють під терміном магнітотверді матеріали?
4. Які магнітотверді матеріали ви знаєте?
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Дати відповіді на запитання:
24.12.2025
Тема уроку: Тверді неорганічні діелектрики
Тверді неорганічні діелектрики
До твердих неорганічних діелектриків відносять скло, кераміку, слюду та азбест.
Неорганічне скло
Скло – це тверда неорганічна аморфна речовина, атоми якої не можуть вільно переміщуватись один відносно іншого. До складу неорганічного скла входять скло утворюючі оксиди кремнію (SіО2), бору (В2О3), фосфору (Р2О3), германію (GеО2).
Для підвищення в’язкості, покращення оброблюваності, зниження температури варіння та інше вводять лужні оксиди Nа2О, К2О, лужно-земельні оксиди СаО, ВаО.
Для надання забарвлення скла в нього вводять оксид кобальту (СоО) –синього, оксид урану (UО2) – жовтого, оксид хрому (Сr2О3) – зеленого кольору.
За призначенням все скло поділяють на:
1. Технічне (оптичне, світлотехнічне, хіміко-лабораторне, приладове, трубне).
2. Будівельне (віконне, вітринне, армоване, склоблоки).
3. Побутове (склотара, посуд, побутове дзеркало).
Найширше застосовують скло на основі оксиду кремнію SіО2 або кварцового піску.
Його склад:
1. Кварцовий пісок SіО2 -98%.
2. Кальцинована сода Nа2СО3.
3. Доломіт СаСО3×МgСО3.
4. Крейда СаСО3.
5. Інші компоненти.
Соду, доломіт і крейду додають для зниження температури плавлення кварцового піску, температура плавлення якого 2000оС. Температура плавлення віконного скла 1350оС.
Цю суміш завантажують в скловарну піч і при нагріванні до 1350-1600оС плавлять і цієї скломаси виготовляють різні скляні вироби.
Скло одержують тільки з одного кварцового піску, але для цього потребує дорого стояче обладнання.
Якщо вироби з такого скла нагріти до червоного кольору і опустити в холодну воду воно не тріскається.
В транспортних засобах технічне скло використовують:
1. Триплекси – це 2 загартованого скла завтовшки 2-3 мм, склеєні прозорою, еластичною полімерною плівкою, тому при ударі уламки скла утримуються на плівці.
2. Термопан – це тришарове скло, що складається із двох шарів скла і повітряного проміжку між ними. Прошарок забезпечує теплоізоляцію.
3. Оптичне скло – використовують в оптичних приладах та інструментах. При додаванні оксиду свинцю скло не пропускає рентгенівські та Y-промени.
4. Кварцове скло – завдяки високій термічній і хімічній стійкості застосовують для тиглів, чаш, труб, лабораторного посуду. Термостійкість його становить 800-1000оС.
5. Скловата – складається зі скловолокна, розташованого між двома шарами склотканини або скло сітки. Термостійкість від -60оС до 450-600оС.
Скловату застосовують для теплоізоляції кабін літаків, кузовів автомашин, залізничних вагонів, тепловозів, корпусів суден та у холодильній техніці.
По своєму хімічному складу силікатне скло розподіляють на 4 групи:
1. Лужне скло – з нього виготовляють скло віконне, посудне і пляшки.
2.Лужне з вмістом важких окислів – йде на виготовлення конденсаторів і ізоляторів.
3. Малолужне – з нього виготовляють ізолятори високої напруги.
4. Безлужне – з нього виготовляють скловолокно для склотканини.
Дати відповіді на запитання:
Дати відповіді на запитання:
1. З яких речовин складається неорганічне скло?
2. На які групи розподіляють скло?
Законспектувати. Вивчити матеріал.
03.10.2025
Тема уроку: Провідникові матеріали з великим питомим опором.
Провідникові матеріали з великим питомим опором
Ця група провідникових матеріалів являє собою сплави металів, які володіють великим питомим опором і малим значенням температурного коефіцієнта питомого опору.
З цих сплавів виготовляють термостабільні резистори та інші вироби, електричний опір яких практично не залежить від температури.
Сплави великого опору застосовують для електровимірювальних приладів (шунти, компенсаційні, додаткові і зразкові опори), реостатів та електронагрівальних елементів.
Найбільш поширені сплави на мідній основі манганін та константан.
Манганін. Це сплав міді (85%) з нікелем (3%) і марганцем (12%). Колір манганіна – жовтий. Густина 8400 кг/м3, температура плавлення 9600С, Питомий об’ємний опір Рv=0,42 – 0,48 мк Ом м, робоча температура 2000С.
З нього виготовляють шунти, додаткові опори приладів, дріт Ø від 0,02 до 6,0 мм, обмотувальні проводи з емалевою ізоляцією. Питомий опір мало залежить від температури.
Константан. Це сплав міді (58 -60%) з нікелем (32 – 40%) і марганцем (1 – 2%). Колір – сріблясто-жовтий, густина 8900 кг/м3, температура плавлення 12600С, питомий об’ємний опір Рv=0,48-0,52 мк Ом м, робоча температура 5000С.
З нього виготовляють дріт Ø від 0,05 до 5,0 мм, реостати, термопари, електронагрівальні елементи.
Ніхром. Це сплав нікелю (55-61%) з залізом (19,5-28,5%), хромом (15-18%) та марганцем (1,5%). Ці хімічні елементи містить марка Х15Н60. Колір темний. Густина 8300 кг/м3. Температура плавлення 17500С. Питомий об’ємний опір Рv=1,0-1,2 мк Ом м. Робоча температура 10000С.
З нього виготовляють реостати, електронагрівальні елементи, дріт для паяльників і електропечей.
Хромоалюмінієві сплави фехраль та хромаль набагато дешевші ніхромів, оскільки хром та алюміній порівняно дешевші та менш дефіцитні. Але вони менш технологічні, більш тверді та крихкі, З них виготовляють дріт великого діаметру та стрічки з великим поперечним перерізом, тому їх використовують в електронагрівальних пристроях великої потужності та промислових електричних печах.
Дати відповіді на запитання:
1. Де застосовують матеріали з великим питомим опором?
2. Надати характеристику манганіну.
3. Надати характеристику константану.
4. Надати характеристику ніхрому.
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Провідникові матеріали з великим питомим опором
Ця група провідникових матеріалів являє собою сплави металів, які володіють великим питомим опором і малим значенням температурного коефіцієнта питомого опору.
З цих сплавів виготовляють термостабільні резистори та інші вироби, електричний опір яких практично не залежить від температури.
Сплави великого опору застосовують для електровимірювальних приладів (шунти, компенсаційні, додаткові і зразкові опори), реостатів та електронагрівальних елементів.
Найбільш поширені сплави на мідній основі манганін та константан.
Манганін. Це сплав міді (85%) з нікелем (3%) і марганцем (12%). Колір манганіна – жовтий. Густина 8400 кг/м3, температура плавлення 9600С, Питомий об’ємний опір Рv=0,42 – 0,48 мк Ом м, робоча температура 2000С.
З нього виготовляють шунти, додаткові опори приладів, дріт Ø від 0,02 до 6,0 мм, обмотувальні проводи з емалевою ізоляцією. Питомий опір мало залежить від температури.
Константан. Це сплав міді (58 -60%) з нікелем (32 – 40%) і марганцем (1 – 2%). Колір – сріблясто-жовтий, густина 8900 кг/м3, температура плавлення 12600С, питомий об’ємний опір Рv=0,48-0,52 мк Ом м, робоча температура 5000С.
З нього виготовляють дріт Ø від 0,05 до 5,0 мм, реостати, термопари, електронагрівальні елементи.
Ніхром. Це сплав нікелю (55-61%) з залізом (19,5-28,5%), хромом (15-18%) та марганцем (1,5%). Ці хімічні елементи містить марка Х15Н60. Колір темний. Густина 8300 кг/м3. Температура плавлення 17500С. Питомий об’ємний опір Рv=1,0-1,2 мк Ом м. Робоча температура 10000С.
З нього виготовляють реостати, електронагрівальні елементи, дріт для паяльників і електропечей.
Хромоалюмінієві сплави фехраль та хромаль набагато дешевші ніхромів, оскільки хром та алюміній порівняно дешевші та менш дефіцитні. Але вони менш технологічні, більш тверді та крихкі, З них виготовляють дріт великого діаметру та стрічки з великим поперечним перерізом, тому їх використовують в електронагрівальних пристроях великої потужності та промислових електричних печах.
Дати відповіді на запитання:
1. Де застосовують матеріали з великим питомим опором?
2. Надати характеристику манганіну.
3. Надати характеристику константану.
4. Надати характеристику ніхрому.
Тема уроку: Електровугільні матеріали та вироби.
Електровугільні матеріали та вироби
До електровугільних виробів відносять щітки електричних машин, електроди для прожекторів та електричних ванн, аноди гальванічних елементів, мікрофони, що містять вугільний порошок, вугільні високоомні резистори, розрядники для телефонних мереж.
Первинною сировиною для виробництва електровугільних виробів є графіт, сажа та антрацит.
Природний графіт – кристалічна речовина, одна з форм вуглецю шаруватої структури (відомо три видозміни вуглецю: алмаз, графіт та вугілля). Графіт має такі властивості:
- В повітрі горить при температурі 6000С;
- Не взаємодіє з кислотами;
- Не взаємодіє з лугами.
Добувають природний графіт збагаченням спеціальних руд. Графіт виготовляють у вигляді пруття, пластин, брусків.
Сажі – це дрібнодисперсний вуглець з домішками смолистих речовин. Для одержання стержньових електродів сажу і графіт змішують із в’яжучими матеріалами, для цього використовують кам’яновугільну смолу, а інколи рідке скло. При температурі 22000С вуглець штучно перетворюється у графіт і підвищується провідність матеріалу.
Антрацит – блискуче, чорного кольору викопне вугілля. Горить незначним полум’ям, майже без диму, не спікається. Антрацит використовують у вигляді вугільних порошків і вугільних матеріалів.
Вугільні матеріали (подрібнений антрацит зі зв’язкою) для вугільних електродів, що призначені для роботи при високих температурах, випалюють при температурі 30000С.
Електровугільні вироби
Електровугільні вироби виготовляють методами порошкової технології з суміші вуглецевих матеріалів: графіту, коксу, сажі, антрациту, як зв’язуючий матеріал застосовують бакелітову і кремнійорганічну смоли. Крім того, застосовують металеві порошки – мідний, свинцевий, олов’яний.
Технологія приготування електрощіток:
1. Кокс і антрацит обпалюють при температурах 1200-13000С.
2. Потім їх подрібнюють до порошку.
3. Взяті в певному відношенні порошкоподібні матеріали вуглецеві і металеві змішують.
4. Потім вводять зв’язуючі речовини (смоли), їх змішують при температурах 110-2300С.
5. Потім цю масу сушать, а потім їх перетворюють у порошок.
6. Пресуванням в стальних формах отримують різні вироби або заготовки, які потім розпилюють і шліфують.
7. Потім проводять просочування лаками або воском, а в деяких випадках розплавленими оловом і свинцем при температурі 80-2000С з метою усунення пористості і зменшенням гігроскопічності.
8. Механічна обробка для досягнення необхідних розмірів.
9. Потім у виробах свердлять отвори під гнучкі з’єднувальні проводи.
Розподіляють види щіток:
1. Графітні (Г) – виготовляють з натурального графіту.
2. Вугільно-графітні (ВГ) – виготовляють з графіту, сажі, коксу і зв’язуючих смол.
3. Металографітні (МГ) – виготовляють з порошків графіту і міді.
4. Електрографітовані – виготовляють з графіту, коксу, сажі і зв’язуючих смол.
5. Електровугільні електроди – стійкі проти дії електродуги, не окислюються і не горять і не плавляться до температури до 38000С.
Контактні деталі для електровозів, тролейбусів, трамваїв струмоз’ємних пристроїв виготовляють з електровугільних і мідно - графітних мас.
Вугільні порошки для мікрофонів одержують подрібненням антрациту.
Дати відповіді на запитання:
1. Які вироби відносять до електровугільних?
2. Які матеріали застосовують для виготовлення електровугільних виробів?
3. Надати характеристику природному графіту.
4. Надати характеристику сажі.
5. Надати характеристику антрациту.
6. Яким чином одержують електровугільні вироби?
Законспектувати. Вивчити матеріал.
Електровугільні матеріали та вироби
До електровугільних виробів відносять щітки електричних машин, електроди для прожекторів та електричних ванн, аноди гальванічних елементів, мікрофони, що містять вугільний порошок, вугільні високоомні резистори, розрядники для телефонних мереж.
Первинною сировиною для виробництва електровугільних виробів є графіт, сажа та антрацит.
Природний графіт – кристалічна речовина, одна з форм вуглецю шаруватої структури (відомо три видозміни вуглецю: алмаз, графіт та вугілля). Графіт має такі властивості:
- В повітрі горить при температурі 6000С;
- Не взаємодіє з кислотами;
- Не взаємодіє з лугами.
Добувають природний графіт збагаченням спеціальних руд. Графіт виготовляють у вигляді пруття, пластин, брусків.
Сажі – це дрібнодисперсний вуглець з домішками смолистих речовин. Для одержання стержньових електродів сажу і графіт змішують із в’яжучими матеріалами, для цього використовують кам’яновугільну смолу, а інколи рідке скло. При температурі 22000С вуглець штучно перетворюється у графіт і підвищується провідність матеріалу.
Антрацит – блискуче, чорного кольору викопне вугілля. Горить незначним полум’ям, майже без диму, не спікається. Антрацит використовують у вигляді вугільних порошків і вугільних матеріалів.
Вугільні матеріали (подрібнений антрацит зі зв’язкою) для вугільних електродів, що призначені для роботи при високих температурах, випалюють при температурі 30000С.
Електровугільні вироби
Електровугільні вироби виготовляють методами порошкової технології з суміші вуглецевих матеріалів: графіту, коксу, сажі, антрациту, як зв’язуючий матеріал застосовують бакелітову і кремнійорганічну смоли. Крім того, застосовують металеві порошки – мідний, свинцевий, олов’яний.
Технологія приготування електрощіток:
1. Кокс і антрацит обпалюють при температурах 1200-13000С.
2. Потім їх подрібнюють до порошку.
3. Взяті в певному відношенні порошкоподібні матеріали вуглецеві і металеві змішують.
4. Потім вводять зв’язуючі речовини (смоли), їх змішують при температурах 110-2300С.
5. Потім цю масу сушать, а потім їх перетворюють у порошок.
6. Пресуванням в стальних формах отримують різні вироби або заготовки, які потім розпилюють і шліфують.
7. Потім проводять просочування лаками або воском, а в деяких випадках розплавленими оловом і свинцем при температурі 80-2000С з метою усунення пористості і зменшенням гігроскопічності.
8. Механічна обробка для досягнення необхідних розмірів.
9. Потім у виробах свердлять отвори під гнучкі з’єднувальні проводи.
Розподіляють види щіток:
1. Графітні (Г) – виготовляють з натурального графіту.
2. Вугільно-графітні (ВГ) – виготовляють з графіту, сажі, коксу і зв’язуючих смол.
3. Металографітні (МГ) – виготовляють з порошків графіту і міді.
4. Електрографітовані – виготовляють з графіту, коксу, сажі і зв’язуючих смол.
5. Електровугільні електроди – стійкі проти дії електродуги, не окислюються і не горять і не плавляться до температури до 38000С.
Контактні деталі для електровозів, тролейбусів, трамваїв струмоз’ємних пристроїв виготовляють з електровугільних і мідно - графітних мас.
Вугільні порошки для мікрофонів одержують подрібненням антрациту.
Дати відповіді на запитання:
1. Які вироби відносять до електровугільних?
2. Які матеріали застосовують для виготовлення електровугільних виробів?
3. Надати характеристику природному графіту.
4. Надати характеристику сажі.
5. Надати характеристику антрациту.
6. Яким чином одержують електровугільні вироби?